Цікаво знати: жувальна гумка



zuikaВона всюдисуща та різноманітна. На неї дуже просто сісти або наступити ногою, але позбутися наслідків цього дуже складно. Саме її стараннями сучасна людина перейшла в розряд «жувальної тварини». І вся ця фатальна вона – звичайна жувальна гумка.

Якщо ви думаєте, що жуйка – продукт сучасної цивілізації, то це далеко не так. Її почали жувати ще печерні люди. Принаймні, перша засохла грудочка смоли, на якій залишилися сліди людських зубів, датується ще 5-м тисячоліттям до нашої ери. У більш пізній час древні майя вважали смачною масу з застиглого соку дерева саподили. А якщо її не було, обходилися смолою хвойних порід.

В Європі перша жувальна гумка з’явилася завдяки Христофору Колумбу, але на відміну від тютюну прижилася не відразу. А ось запатентувати жуйку здогадалися тільки 150 років тому. Її «привласнив» один підприємливий стоматолог Вільям Семпл. Жуйка, яку він запропонував, складалася з каучуку, частинок деревного вугілля та крейди. Лікар першим почав переконувати клієнтів, що використання його жуйки корисне для зубів, і розхвалював її неймовірну міцність, що дозволяє використовувати одну й ту ж гумку довгі місяці.

Сучасна жуйка більше ніж наполовину складається з цукру, на 20% – з каучуку, ще на 20% – з кукурудзяного сиропу, один відсоток формули становлять ароматизатори. Саме таку «анатомію» має звичайна bubble-gum.

Радянська жуйка була не меншим дефіцитом, ніж ковбаса та інші продукти харчування. Хоча в бульбашки вона не надувалася, більш того – дуже швидко розповзалася в роті. Найпопулярнішими видами жуйки часів «совка» були апельсинова, полунична, кавова і гумка для тих, що кидають палити, – зі смаком тютюну.

жуйкаЯкщо ви хочете жувати гумку правильно, робіть це відразу, як поїсте, і не довше однієї-двох хвилин. Інакше шлунок почне перетравлювати свої соки, а ви рано чи пізно зіткнетеся з проблемою хронічного гастриту або виразки.

Вигляд наших міст жуйка точно не робить кращим. На одному тільки головному нью-йоркському вокзалі прибиральники зішкрябують до 3 кілограмів гумки щодня

Способи боротьби з приставучим сміттям все-таки є. Наприклад, можна було б віддавати всю використану жуйку на зберігання культовому режисерові Девіду Лінчу. Він збирає лише «мальовничі» її зразки, вважаючи грудочки засохлої маси найкращою імітацією людського мозку. А жителі містечка Сан-Луїс-Обіспо в Каліфорнії придумали свій оригінальний спосіб утилізації жуйки – виділили для неї цілу стіну. Замість того щоб кинути гумку в урну, можна підійти і приліпити її до цієї місцевої пам’ятки. Якщо, звичайно, вам не гидко: стіна «працює» вже сорок років і за цей час вкрилася багатометровим шаром гумок …

У багатьох країнах за кинуту мимо урни жуйку можна заплатити чималий штраф. А в Сінгапурі жування гумки взагалі заборонено законом.

Жуйку можна використовувати і в суто професійних цілях. Саме так і чинять китайські космонавти, тобто тайкунавта, коли хочуть почистити зуби. Пастою їх на орбіті не забезпечують …

В 90-ті роки телеканали всієї планети обійшла реклама жуйки, яка стверджує, що вживання цього продукту допомагає нормалізувати Ph-баланс в роті. З цих пір ця її нібито якість стала одним із найпопулярніших міфів. Насправді для підтримки кислотного балансу на стабільному рівні людині потрібно було б жувати гумку постійно, навіть під час сну. Виходить, і з карієсом жуйка теж боротися не може. Адже вона впливає тільки на активні поверхні, з якими стикається, а каріозному руйнуванню може піддатися абсолютно будь-яка ділянка зуба.

Жуйка не відноситься до екологічних продуктів. Адже до її складу входять латексна основа, ароматизатори та барвники. Тобто, це досягнення хімічної промисловості.

У різні роки вчені виступали за корисність або ж шкідливість жувальної гумки. Американський професор Холлінгворт в 1930 році оприлюднив дослідження, в якому розглянув жування як психодинамічний процес і зробив висновок, що жувальна гумка заспокоює нерви і є прекрасним релаксантом. Після виходу цієї наукової праці жуйка стала входити в пайок армії США.

1А от росіяни дізналися про жуйку тільки після закінчення Другої світової. Хоча союзники-американці дали покуштувати її радянським солдатам ще під час війни.

Штати першими взялися і за конвеєрний випуск жувальної гумки: перший завод з її виробництва з’явився в штаті Мен, в містечку Бангор.

Пильні англійці строго стежать за «жувальними» хуліганами. Людина, що намагається непомітно приліпити гумку в громадському місці, наприклад, в автобусі, може «удостоїтися» тюремного ув’язнення строком на день.

У жувальної гумки є своє міжнародне свято, що відзначається 23 вересня. Дата взята не зі стелі: саме в цей день Джоном Кертісом були отримані перші зразки жуйки, виготовлені в домашніх умовах.

У 1848 році жуйка вперше отримала ім’я. Точніше, одразу три. Покупці могли оцінити смакові якості «Лулу», «Білої гори» і просто «Вершків з цукром».

Батько-засновник одного з найпопулярніших «жувальних» брендів – Вільям Ріглі – колись був відомий як виробник мила. А жуйку пропонував як маленький бонус до основної покупки. Але незабаром помітив, що його клієнти беруть мило через жуйки, а не навпаки, і повністю переорієнтував виробництво.

Вам також може сподобатись...

1 Відповідь

  1. Січ 1, 2015

    […] парку не продають жувальну гумку, щоб гості не випльовували її і не забруднювали […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *